Посестри. Часопис №1 / Розмова Ірини Спатар та Ірини Лазуткіної з міністром Пьотром Ґлінським
Які заходи здійснює Міністерство культури Польщі, щоб підтримати українських митців і мистецькі інституції?
Ще до війни у нас були дуже добрі відносини. Незадовго до нападу Російської Федерації на Україну я зустрічався з міністром Олександром Ткаченком, а в п’ятницю я мав бути у Києві. Але розпочалася війна. У понеділок, тобто через два дні після того, ми утрьох, разом з міністром Литви, підписали Декларацію про співробітництво у галузі культури у рамках країн Люблінського трикутника. Так ми співпрацюємо й далі, ми постійно на зв’язку. Сьогодні вранці я розмовляв із міністром Ткаченком про багато важливих зараз справ. Найважливішою у цю мить є допомога Україні там, на місці, тобто допомога у воєнній діяльності, у діяльності оборонній. Саме це є пріоритетом. Але від початку ми думали про те, щоб надавати допомогу у сфері культури й національної спадщини й готувалися до цього. За день до війни ми створили спеціальнугрупу, яка координує таку діяльність. Ми вже надіслали перші вантажівки й здійснили постачання залізницею матеріалів, призначених для зберігання культурних пам’яток і творів мистецтва у Львові й інших містах. Суттєвим є також факт, що наші інституції співпрацювали багато років: музеї, культурні заклади, архіви. Зараз надзвичайно важливо підтримати культурні організації й музеї в Україні, але ми одночасно дбаємо й про те, щоб встановити зв’язок із митцями. Допомагаючи Білорусі, ми започаткували творчі резиденції для білоруських митців. Такі ініціативи було реалізовано в Інституті Адама Міцкевича, в Театральному інституті, у театрах та інших культурних закладах. Тепер ми впроваджуємо їх і для українських митців. Запрошуємо долучатися до наших резиденцій у таких місцях, як Центр польської скульптури в Оронську, Театральний інститут, Інститут Адама Міцкевича, Уяздовський замок, Центр сучасного мистецтва та багатьох інших організаціях. Ті осередки, що надавали резиденції для білорусів, розширюють пропозиції для українських громадян, для митців з України. Крім того, кілька років ми розгортали стипендіальні проєкти для молодих митців з України й Білорусі. Зараз вони теж функціонують і розширюються. Із того, що мені відомо, усі польські організації запрошують митців із України, а польські медіа приймають українські медійні групи.
До кого можуть звернутися українські митці по допомогу, як їм дізнатися про умови участі у проєктах?
На сайті Міністерства культури і національної спадщини є інформація про резиденції й про тих, до кого можна звернутися. Але раджу також звертатися до наших інституцій безпосередньо, бо зараз ми всі разом і у всіх напрямках боремося з цією великою загрозою. Думаю, що ця солідарність є помітною. Наші організації з особливим трепетом налаштовані на співпрацю з митцями, громадянами України, насамперед у формі резиденцій. Зараз вони актуальні, розширені й конкретно спрямовані на співпрацю з людьми, які змушені були покинути Україну.
Чи будуть резиденції для письменниць?
Ми весь час це робимо. У нас є декілька інституцій, які здійснюють заходи щодо підтримки книг і літератури. Це Інститут Книги, Інститут Літератури. Зрештою, ці два Інститути функціонують у Кракові, де ми з вами й розмовляємо. Саме тут уже кілька років ми реалізовуємо програми й проєкти, наприклад, для перекладачів, а тепер можемо їх розширити й для інших митців. На мою думку, найкращий спосіб – це звернутися до цих закладів безпосередньо. І потрібно розповідати про такі заходи, бо, як бачимо, допомагає вся Польща, уся польська держава й польські громадяни, неурядові організації, органи місцевого самоврядування, заклади культури, Римо-католицька Церква – усі ми намагаємося зробити цю складну ситуацію якомога простішою. Ці двосторонні звʼязки надзвичайно важливі.
Чи Міністерство культури здійснює відповідні заходи, щоб пропагувати українську літературу в Польщі?
Декілька років ми реалізовуємо програми для перекладачів, які в основному спрямовані на поширення польської літератури, тобто переклади українською. Але на потреби ситуації здійснюються різні заходи для дітей, наприклад, українська книга вже є в наших бібліотеках. Вантажівка Національного музею в Познані, яка везла матеріали для збереження творів мистецтва у Львові, повернулася з українськими книжками, призначеними насамперед для дітей. Ці книги можна взяти в бібліотеці. Резиденції, про які я розповідав, може отримати будь-хто з письменників.
Дуже дякую. При нагоді хочу від імені українців подякувати Польщі й усім полякам за надзвичайно потужну підтримку, яку всі ми тут відчуваємо.
Я дякую за Ваші слова вдячності, але, думаю, що в певному розумінні ми є одним цілим. Ми знаємо, що Україна бореться і за Польщу теж, Україна бореться за Європу і навіть більше – за сучасну цивілізацію, яку атакувала імперія зла. І в цій боротьбі вона перемагає насамперед завдяки силі духу. Можна сказати, що джерелом найбільших засобів, що уможливлюють протистояння злу, є саме культура, дух - усе те, що робить людину героєм тоді, коли вона мусить захищати свою родину, свій народ і, як бачимо, інші народи. На мою думку, це боротьба за нашу цивілізацію, і ми повинні це усвідомлювати. Тому ми всі перебуваємо на фронті. Дехто з нас має надважливі обов’язки – такі, про які важко говорити безхвилювання, бо йдеться про готовність пожертвувати власним життям. Те, що в сучасному світі ми бачимо на картинах чи в кінофільмах, стало реальністю. Дякую за слова вдячності, ми ж дякуємо за те, що Україна є прикладом для світу, прикладом того, як потрібно протистояти злу. Думаю, ті, що борються на першій лінії фронту, розуміють це. Це наш спільний успіх – вони знають, що їх підтримує увесь цивілізований світ.
