Посестри. Часопис №230 / Схилок століття

Мало бути ліпшим від попередніх наше ХХ століття.

Вже довести цього не встигне:

роки його полічені,

віддих уривчастий,

хода хитлива.

 

Забагато вже сталося того,

що статися зовсім не мало,

а те, що мало настати,

не настало.

 

А мало бути ближче до весни

і до щастя, між іншим.

 

Страх мав залишити гори й долини.

Правда першою від брехні

мала сягати цілі.

 

Кілька нещасть мало

уже не відбутися,

наприклад, війна

та голод і так далі.

 

Мала бути в пошані

беззахисність беззахисних,

довірливість і тому подібне.

 

Хто хотів насолоджуватися світом,

той стає перед завданням,

що виконати неможливо.

 

Дурість не смішна.

Мудрість не весела.

 

Надія

далеко уже не те молоде дівча

й так далі, на жаль.

 

Бог мав нарешті повірити в людину

добру та сильну,

але добра і сильна –

це все ще дві різні людини.

 

Як жити? – запитав мене у листі хтось,

кого я збиралася запитати

про це саме.

 

Знову і так, як завжди,

як можна бачити вище,

нема запитань, нагальніших

від запитань наївних.