Посестри. Часопис №221 / Срібне поле

сутінковими птахами

поросла твоя мила і втрачена назва

музика ледве засніжена

за теплими мурами сліз

 

тамуючи землю і світло

погляньмо на поле срібне

теплим небом налите по вінця

темним небом наповнене вщерть

 

дощ повився мов дикий сідий виноград

моя смертонько мила я плачу

коли трохи ущухне твердий листопад

коли попіл ущухне кого ми побачим

і кому ми пробачимо щó

світанковими назвами? –

 

тамуючи землю і світло

погляньмо на поле срібне

(срібне-срібне поле)

 

1979