Посестри. Часопис №203 / «Набережною, що починається з мого сну...»

Набережною, що починається з мого сну,

гуляє мама з двома дітьми – Іван і Надія.

Донька показує братику на глибину

і хоче щось сказати, але ще не вміє.

 

До очерету, вихованого в ранковій росі,

братик спускається, тримаючи у руці

паперовий кораблик і через мить усі

бачать, як той пливе по ріці.

 

Це Бахмут, дві тисячі шістнадцятий.

Ніхто не знав, який на них чекає жах.

Я у ту мить стояв на мості і клацнув

на фотік їхню сімейну ідилію і пейзаж.

 

Часто зараз сниться це місто – руїни,

пустка, убивства, жахіття, вогонь і дим.

Де той кораблик? Де вся їхня родина?

І що тоді дівчинка побачила у воді?