Посестри. Часопис №203 / «бігають майданчиком дитячі тіні...»

бігають майданчиком дитячі тіні

без тіл

без тіл

вибухи розділили їхні маленькі душі

навпіл

навпіл

тінь одна простягає іншій цукерку

смачну

смачну

не хвилюйся каже інші переживуть

війну

війну

 

не хвилюйся вже хвилюватись нема

причин

причин

що не бачиш ніхто нас не чує

кричи

не кричи

ти напевно новенький долучайся

до нас

до нас

ми всі такі самі у кожного був свій

фугас

фугас

 

скоро сонце зайде і не видно буде

тіней

тіней

скоро гратись збіжиться ще більше

дітей

дітей

 

гомонять на всю вулицю ці голоси

дзвінкі

дзвінкі

бачать хто дзвонить але не можуть прийняти

дзвінки

дзвінки

 

я стою серед майданчика на останній

строфі

строфі

й бачу як без вітру гойдалка хитається

і скрипить

і скрипить