Посестри. Часопис №195 / Колискова для землі

Падає сніг.

Бинтує землю.

Спи-засинай, земле,

зранена і пошматована,

святкуй своє воскресіння –

рік уже народився.

Хай присниться тобі мир –

твій щасливий син на порозі.

Ти це заслужила.

Обережні снігурі

запалюють прозоре повітря,

як кров, що не встигла висохнути.

Мовчать, аби тебе не розбудити.

Аби не прокинувся твій апетит

і не розкрилася голодна утроба,

холодна, як лід, і темна, як ніч...

Спи, земле, спи, кохана, спи...