Посестри. Часопис №185 / чорні вітрила
1
«привіт люба Ізольдо це я твій старий король Марк
хоч який я без тебе король
просто lususnaturæ
ще вчора ти була тут, а сьогодні тебе нема
і у мене за тобою тепер крепатура
нецікава стала мені війна і немилий кінь
несмачне вино а полювання то й геть огидне
якби ти втекла я послав би загін тобі навздогін
але я до всього сам тебе вигнав
і якби ж то хоч правда була про чарівний трунок на кораблі
я би міг ще злитись на тещу-ірландку і нарікати на долю
але він і справді молодший сильніший а я один раз наступив на граблі
і відтоді просидів усе життя в Корнволлі
я простив би тобі
та між нами ніч як між вами меч
а ви самі голі на зелених шовках лісового храму
я прощаю тобі а племінника хай забрав би смерч
ще тоді коли він плив до тебе
за мене отримавши рану
повертайся до мене моя білявко я хворий як звір
я здобуду для тебе чарівне брязкальце сам ним стану
я тобі поклонятимуся а разом зі мною мій двір
аби тільки забула ти печального свого Трістана
аби ти сказала пробач мені monroi
я невинна
хай навіть ти б мене обдурила»
над коханцями ніжно схилився зелений ліс Моруа
але сняться їм чорні вітрила
2
мій королю, у лісі немає пошти, тому пишу тобі по воді
хай несе цей лист до тебе звідти, де я відшукала дім
твій племінник здоровий, ми їмо дичину, жолуді та гриби
на щастя, в нас є слуга, що за нас тягає торби.
мені прикро, що ти страждаєш, але й мені не легше, повір:
мене зневажає не тільки людина, а й дикий звір
мама казала, я королевою стану – якби!
бачиш, виросла з мене лише королева ганьби
я собі жила і нікому не зичила зла
та хіба ж я винна, що омела мене обплела
що мене медуза кохання вжалила, трунок живіт пропік
навіть в обіймах Трістана мені не стулити повік.
ти не думай, ніби серце моє тут співає мов птах –
птах цей живий і гатить мене дзьобом по печінках
ти не думай, ніби у мене метелики в животі –
там розплавленого свинцю бурхливий потік.
та навіть якщо з Моруа прожене нас люта зима –
ліпше я відморожу ноги, бо без Трістана життя нема
але що ці банальні слова, ці мовні звороти – усе пусте
ось тобі замість підпису пасмо моє золоте
не пиши мені, прошу, не розворушуй мою печаль
а головне – ніколи мені, ніколи не пробачай.
