Посестри. Часопис №183 / Дружейорик

життя – це щоденна вічність 

закручена у спіраль

не втиснеш її у вірші 

не викрутиш взад

на жаль

від неї розходяться кола – 

пульсації ночі і дня 

а ти перед нею – голий

як зéрня.. 

як немовля..

..а ти перед нею кволий 

і немічний ніби йов 

рожденний із крику і болю 

на ще не одну любов..

..і рвешся в далекі гори блядь!

..в небесну господню даль!

та тільки цвинтарне поле 

чекає тебе 

на жаль..

і тільки щоденні гони 

й любовна ота карусель –

щоб знову із крику і болю

нових нарождати людей

життя – то безмежна мука

підстава

мудацька гра

тож я піднімаю руки –

мені відлітати пора

не бути краще ніж бути

or not! – друже йорик – 

or not!

я от! –

повертаюсь в ніку́ди

з господніх голандських висот