Посестри. Часопис №178 / «Петляєш кривого танцю...»

Петляєш кривого танцю

між ударами маятника історії

і берегами життя і смерті,

аби уціліти.

Щоранку б’єшся з власними страхами

і новинами центрального радіо.

Кидаєш на плечі сумочку

із Сізіфовим каменем

і біжиш на черговий виклик,

як швидка допомога місцевого значення

для кревних чи до них прирівняних.

Чи запишуться тобі у небі

твої мурашині траєкторії

на ворожих землях?

Куди не глянь –

скрізь червоні прапорці

ростуть, як маки,

повні твоєї крові.

Не стріляйте!

Хвилиночку перемир'я!

Я пробіжу дуже швидко.