Посестри. Часопис №178 / Тільки не Бог

Темінь крадеться, як ворог,

з учора в завтра.

Чиясь тінь пропалює повітря,

лишаючи тунель із запахом сірки.

Кулі нипають, поки темно,

як скажені бджоли:

туди-сюди, туди-сюди,

паралізують

і північ заплющену,

і село розметане,

і час розгублений.

Захрипле радіо

втомилося викручуватися

поміж новинами з війни,

підвищенням тарифів

і вічно голодною рекламою.

Хто забув нас у мороці історії?

Хто забув нас не віднині?

Тільки не ти, Боже,

             тільки не ти,

                        тільки не ти...