20.03.2025

Посестри. Часопис №148 / Спуск

Я покидав ці лави, як амстаф притулок.

Ніхто не молився, >кожен< сидів тихо.

Ця стежка – це ліфт, в якому ти зомлієш.

Що розширюється, коли закриваєш очі?

 

За вікном холодний суп булькає в тачках,

Змішані хрусткі снеки, фігурки синів.​​

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Митнік М. Спуск // Посестри. Часопис. 2025. № 148

Примітки

    Loading...