Посестри. Часопис №143 / Російський акордеон

Акордеоне тролейбуса 

твої міхи повні нашого мовчання 

що веземо з дому на роботу з роботи додому 

 

Мовчання це зовсім не золото 

це гроші що коштують дешевше 

ніж папір на якому надруковані  

 

Девальвація о девальвація 

ми всі міліонери 

змовчати для нас тепер нічого не варто 

 

У старому запилюженому акордеоні 

ми як ноти непридатні для гімну 

 

Мовчання наша національна валюта 

тисяча рожевих язиків  

за одну маленьку несправедливість 

 

Наше мовчання під матрацами 

у шафах між сторінками книжок 

відкладається наче жир 

 

Притуляє кондуктор вказівний палець 

до свого масного рота 

 

Але що ж акордеон тролейбуса 

куди він нас везе 

для чого розтягує свої міхи 

чому зрідка сипляться іскри з нотного стану 

наче це токар грає на інструменті а не музикант 

 

Давайте не будемо про це говорити