Посестри. Часопис №143 / Липень
Сьогодні раптово сховалося серце
й поснули пальці
Борсався з туманом
і нічого не відчував
Ні дна човна яким бавиться хвиля
ні зеленої лапи ялини
не відчував
Спробував читати чужі вірші але бачив тільки жаль
подумав було читати історичні книжки але яка ж історія
нема ніякої історії і не було ніколи
замість історичних книжок друкуйте чорнильні плями
Ми завжди жили в казках
я до прикладу виріс із яблуневого зернятка
Лежу горілиць
але ніхто не нап'ється з очей моїх
ні птаха ні корова ні пес-приблуда
бо сьогодні сховалося серце й поснули пальці
як у цей день налаштувати гітару
як у цей день співати
Вириваю язик свій
і кидаю в небо
бо сьогодні найбільше хочу говорити
але слова тепер не мають значення
Не треба нічого все ясно й так
бо серця нема
а може ніколи й не було
просто віриш книжці з анатомії
а сам живеш у казці
І пальці тепер як олівці із загубленими стрижнями
як бджоли що вжалили вперше й востаннє
А серце
що серце
порожня каструля
дзвенить при кожному необережному рухові
а зараз і воно сховалось
Навіть липень тепер який
не читає тобі твоїх улюблених поетів
навіть не говорить до тебе
забирає людей
забирає пальці
забирає серце
