02.01.2025

Посестри. Часопис №137 / «інколи мова приходить останньою...»

інколи мова приходить останньою

мчиш, так би мовити, вглиб дощу

там де з тобою нічого не станеться

того чого ти іще не чув

 

того що майже ніколи стається

там де ячать придорожні вітри…

поки крізь серце ще музика б’ється

– не говори

 

28.12.2018

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Андрусяк І. «інколи мова приходить останньою...» // Посестри. Часопис. 2025. № 137

Примітки

    Пов'язані статті

    На нас потужно позначилась історична аномалія. Розмова Вʼячеслава Левицького з Адамом Лешкевичем

    Втіха для перекладача – натрапити не лише на чужі цікаві тексти, а й на автора, котрий імпонуватиме тобі як особистість. Такий висновок не випадковий. Справді, нещодавно я переклав поетичну збірку Адама Лешкевича «Apokalipsa psa», з якою український читач має змогу зустрітися завдяки краківському Інституту літератури й тернопільському видавництву «Крок». Працювалося легко й натхненно, зокрема тому, що ми з Адамом ровесники, маємо суголосні житейські переконання, обидва полюбляємо іронізувати у віршах і не цураємося рим. Про секрети поетичної творчості, проблеми з окресленням нашого покоління, а також світ, що надихає попри все, ми й вирішили поговорити у звʼязку зі спільною книжковою прем'єрою.
    Читати повністю
    Loading...