Посестри. Часопис №131 / дім для перестарілих

зморщений

ніби яблуко з-під снігу

 

зболений

як відірваний м'яз

 

стоїть на порозі

в ґумових капцях

і старому халаті

дивиться в поле

завіяне снігом

звідки на нього

дивиться смерть

 

а потім підходить

куйовдить волосся сиве й рідке

і промовляє дивлячись в поле

таке ж посивіле

 

коли ти був малий

я забрала твоїх діда і бабу

а потім бабу її брата і вуйка петра

 

а тепер

коли і ти постарів

я прийшла забрати тебе

але побачила хлопчика

ще молодшого

аніж тоді

коли забирала твоїх діда і бабу

і ще одну бабу і брата її

і вуйка петра

 

а тепер

коли ти настільки старий

аж здитинілий

дитиною стаю і я

 

01.10.018