26.09.2024

Посестри. Часопис №123 / День при дні (уривок із книжки «Листи з осені»)

– ПІДЙО-О-О-ОМ!!!

Равликові аж мушля загула від цього розлогого вереску.

 

За цим сигналом навкруги зчинялася метушня. Біла кімната наповнювалася білими марами. Вони нависали над Равликом білими обличчями, прискіпливо розглядали, перегортали, обмацували білими доторками, обвивали білими стрічками й називали незнайомою білою назвою.

 

Равлик намагався пояснити їм, що він – равлик. Що хоче спати. І щоб йому дали спокій. Однак швидко переконався, що мари не чують равликової мови.

Кожен день починався зі зважування. Затим Равлику вимірювали температуру і перевіряли наскільки він побілішав.

 

Далі його розпластували на білій кушетці. Чиїсь білі руки віддирали Равлика від мушлі, м’яли й розтягували, день у день ліплячи з нього якусь чужу форму. Від неї Равликові гуло й боліло все тіло. Та руки залишалися задоволені лише тоді, коли він приймав задуманий кшталт. І тоді наставав час вливання білої їжі.

 

З липким грюкотом до кімнати вкочувалися Нічниця. Вона не питала, голодний Равлик чи ні. Спритними рухами вставляла шланги й трубочки і впускала в нього білі суміші. Неухильно чекала, аж усмокчеться остання крапля. І так само спритно згорталася й торохтіла геть.

 

Відтак мари переходили до аналізів і тестів. Вони світили Равлику в очі ліхтариком, зазирали до мушлі та рота, розглядали крізь збільшувані лінзи й у мікроскоп, лічили удари серця, розкладали білі порожні аркуші й запитували, що він на них бачить, щось записували, розмовляли між собою, ніби Равлика не було, штрикали голками й проймали просвічувальними променями.

 

Відпускали Равлика тільки надвечір. Він був такий знесилений, що часом плутав себе з черепахою чи устрицею. Отож збирався із силами, тужився й напинався, позбуваючись невластивих обрисів. І коли знову ставав равликом, заповзав до мушлі. Там скручувався. Й нарешті засинав.

 

Невдовзі з’являлася Нічниця зі шваброю. Вона ревла гудком побудку. І разом із невидимим порошинами пилу й неіснуючими слідами на білій підлозі змивала з пам’яті Равлика всі його сни.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Кузьменко Д. День при дні (уривок із книжки «Листи з осені») // Посестри. Часопис. 2024. № 123

Примітки

    Loading...