Посестри. Часопис №114 / «Серпневих завмирання днів, і озера піщане дно...»

Серпневих завмирання днів, і озера піщане дно,
і шовк води, і вечора наївний погляд.
Цей неба щит звіздисто-синій; човен,
що дерев’яним черевичком у такт танцює хвиль.
Ми тут неначе діти на піску – серед фортець крихких,
пір’їн пташиних – хтось починає цей рядок, а я його доводжу до кінця,
все край води, її верткого язика: було – ще є – нема.
Євангеліє лілій і жовтців, оклад латаття, темні сторінки,
записки на шматках соснової кори і оклики очеретів.
У вогнище назбирано багато слів сухих, тріскучих,
аж  іноді по них від жару саламандри пробіжать.
І зір іскристих тать, і розчерк персеїд як мерехтливий шрам,
мов міріади запитань без відповіді «так».

2023