02.05.2024

Посестри. Часопис №109 / «село зрайки у яке ніколи нічого не прилітає...»

село зрайки

у яке ніколи нічого не прилітає

над яким

пролітають лишень крилаті ракети

літаки

гелікоптери

дрони

різноманітні птахи

одно слово безпечне село

лишень у таких селах і варто пити вранішню каву ці незбагненні весняні дні

лишень у таких селах і варто лишати родини усім нам

у такі села привозять двохсотих

одного за одним

довгою неначе вечірня розмова вулицею

Христос Воскрес!!!

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Клеменсен О. «село зрайки у яке ніколи нічого не прилітає...» // Посестри. Часопис. 2024. № 109

Примітки

    Пов'язані статті

    Уламки життя у війні: інтелектуалізована поезія Малгожати Божешковської

    ​​​​​​​Книга поезій польської поетки Малгожати Божешковської «Уламки. Рік перший», яка цього року вийшла в Любліні українською мовою в перекладі Наталії Бельченко, є збіркою поетичних рефлексій про війну в Україні, а також новою спробою сприйняття й зображення війни ХХІ століття поколінням, яке не знало війни, але за своїми поглядами й чітко сформульованою та усвідомленою життєвою позицією розуміє її спрямований проти всього людського рух. Без сумніву, тут війна постає як обурливе, неможливе явище. Звідси такий гнів, відраза, сарказм, промовисте мовлення поетичного тексту, натуралістичні картини руїн та каліцтва, а разом із ними – співчуття до жертв, зображення їхнього горя, яке постає в нереальних, дегуманізованих образах і обставинах.
    Читати повністю
    Loading...