Посестри. Часопис №86 / Останній. Суперостанній
у серці ночі живе пружинка
туди-сюди
туди-сюди
рівномірні стискання
у оці місяця живе любов –
принцеса курва саламандра
сніжинка намальована мізинчиком
на дверях тролейбуса
на склі обрію
у котрий намагається пробитися метелик – останній
незрозуміло звідки явлений
схожий на диво – хоча які вже тут дива? –
суцільні планові роботи
ти знаєш на що перетворюється розлитий чай незручної розмови?
ти знаєш чим стає останнє синхронне здригання?
ти знаєш де відлунює нашепочене у вухо:
кінчай у мене зараз заповни мене собою
о мій розпатланий скорпіоне
о мій козирний козеріг!
...птахи залітають у сни і їх розфарбовують
ти заходиш в кімнату повільно сідаєш
твої добрі ангели все запам'ятовують
все про що ти й так краще за інших знаєш:
у світлі телевізора живе змій
у світлі телевізора живе шал
у світлі телевізора живе змій
виповзає і твердне в долоні
а за вікном ліхтарі зазирають за комір січня
десь вдалині розкриває обійми віхола
але лягаєш спати і не хочеться дихати
так необтяжливо ніби попереду вічність