Посестри. Часопис №81 / Фантомний біль

як кровоспинне, щось його спиняє 

над прірвою у житі, 

хоч в житті 

нічого справедливого немає 

і так він їм дошкульно шкутильгає 

на задньому дворі лікарні без 

кінцівки, мов кінцівки й не буває 

інакшої, це поле без чудес, 

яке від крові – навіть ніде стати 

ногою, що не тямить, що відтята, 

занесена в нудний війни реєстр, 

де руки, ноги, очі, лиця, трупи, 

відторгнутий, як кров не тої групи 

(бо група вся розкидана в житах) 

він їх збирає, лиш зімкне повіки... 

жінки приносять їжу, одяг, ліки 

й за звичкою, сідають у ногах