27.07.2023

Посестри. Часопис №69 / 2.

там-там 

нігич тінь:

сум'яття вивих

серпанком сахнув геть,

неначе бгає відзвук навмання...

 

нечутний грім:

 

повіки верне навскіс

тьох:

 

сторчголов кут крутить

розради невивершене видиво:

 

очерт

вія шмигля зиб

шибнем в'юнко клякне,

 

лоскіт...

 

гаком блискавиця виструнчується.

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Білик В. 2. // Посестри. Часопис. 2023. № 69

Примітки

    Пов'язані статті

    Мати. Неприємна п’єса на дві дії з епілогом. Уривок

    Ні, я ненавиджу людство. Мені соромно бути людиною. Але в наш час відбулося відокремлення ідей людини від її етичної цінності. Пророк сьогодні може бути свинею – це прикро, але це факт. У всякому разі, поки що, я – не свиня, незважаючи на всю свою ненависть до людей – я ненавиджу сучасних людей. Але, зрозумій: незважаючи на це, я не знаю, чи хотів би я колись стати єгипетським фараоном, тому що фараон – з точки зору трагічної потворності суспільного розвитку – для мене такий самий блазень, як і вождь папуасів – його давній пережиток у дрібному масштабі, або якийсь сучасний Вільгельм II і Людендорф – люди Ніцше. І так само огидна мені вся наша половинчаста, брехлива демократія, як і свідоме збидлячення, що лежить в основі комунізму та синдикалізму. Але тут результат відомий – тільки ідіот може його не бачити – і те, про що я говорю, містить можливості нового горизонту, воно непередбачуване і тому – варте виконання. І моя віра ґрунтується на тому, що таємниця Буття незбагненна і не може бути вміщена в жодну систему понять.
    Читати повністю
    Loading...