Посестри. Часопис №52 / Інсталяція омели

бігла снігом, лишаючи гіперреалістичні сліди,

спинялася перед маленьким дивом –

гордовитою

інсталяцією омели

на реторті гілки берези,

бігла, розгойдуючи

ледь діткнуті бродінням

омелині білі ліхтарики,

стояла посеред кімнати долини,

де світ намагається

тамувати колір,

у нерухомій руці

тримала омелу,

чекаючи омелюхів у гості,

сміялася, що в нас

звали цю гостролисту сферу «відьмою»

 

– людина

з моїми літерами у прізвищі,

з чужою омелою у руках.