Посестри. Часопис №43 / Герой
1
Чи вже не прийде час сили-в-розповні,
В славу убитись не зможе
Вік, коли рушать по руно те гоже,
Із золотої вовни?..
2
Чи на колхідський той витканий килим
Навіть лягти не мріють?
Чи спадкоємці ті з серцем вразливим
Зцупить ягнятко воліють?..
3
Проти дракона сьогодні до бою
Хтось чи посміє вже стати;
Хоче його зворохобить ногою,
В герці звитяжно здолати?..
4
Чи пліч тих мармур – чи мускулів пісня,
Все-гармонійність постави
Більш і не мріє, як тільки наїсться, –
Над все їй – ті ситі страви?..
5
Все ж бо всечасно герої великі
Йдуть на закляті дороги –
І від Ахілла ті менші каліки,
Хто ніг не роззув з остороги!..
6
Мала б солодка Христова обнова
Хоробрості стати другом? –
Радше вона ж бо, як білоголова
Вірна – звитяжує духом!
7
Чи ж від Історії тої призову
Звільнять срібен волос має? –
Таж більше від грецьких статуй здорову
Бачимо старість, буває.
8
Мойсей – сливе що проживши століття –
Став визволителем люду, –
Геройства не дістають з малоліття,
А дістають – дяка чуду!
9
Будь ласка – пекельність смерті самої –
Щó це?.. – добро це, чи лихо:
В якій-то співмірності тут герої?
По вінця келих долито...
10
Хай, отже, колхідців пора пронеслася,
Сучасність – моє веління:
Геройство триватиме, поки є праця;
А праця? – поки творіння!..