Посестри. Часопис №41 / «Господáрю, мене даремно ганиш…» (з «Пріапеї»)

Господáрю, мене даремно ганиш,
Що родила була багато яблук,
А неплідна стою вже другу осінь.
То не років тягар наліг – не думай;
То не градом мене побило тяжко,
І бросточки мої, ледь-ледь нагрублі,
Холоди запізнілі не спалили.
Холоднеча, вітри, дощі й посухи
Не нашкодили, ні, на них не скаржусь;
Ані шпак, ні хаплива надто галка,
Ні гусак-водолюб, ні ветха ґава,
Ані крук не обдер мене голодний –
То од віршів нікчемного поета
Повсихали мої нещасні віти.