Посестри. Часопис №38 / бо справді

Пані й панове воліли би про світ, тому питаю: бо що? Скажеш слимакові, коли він повзе
галькою: ти закінчуєшся тут, а тут починається шкаралупа? Земна, щоби не було. І старій жінці
з коробкою,

 

яка її завивка? Ну, далі. А тим, які копають могили у повітрях, що жодного разу не струсили землі у кровообіг? І відправникам тижневиків, нейронам, кімнатам після кінця вночі, тремтінню?

 

    Але ж додавання – перемінне, це стає в нагоді при рівняннях з понад однією
невідомою. Наприклад, коли після дня, повного вітру, повертаєшся пішки і тобі серйозно
спадає на думку:

 

    світ – це так мало про кохання, що і в другу сторону так само.