Посестри. Часопис №16 / Річка хитра

Я сльозу із мапи витру:

не знаходжу річку Хитру.

Десь отут вона текла —

але раптом утекла!

 

Є річки мілкі й широкі,

повноводні і глибокі,

плинуть швидко чи помалу —

та одна лиш схитрувала.

 

Вчора я її почув

після хитрого дощу:

лив і лив він цілу нічку —

і дзюркоче Хитра річка.

 

А сьогодні сонце блись —

річка змилася кудись:

може, подихами пари

ген у небо, поміж хмари...

 

Я сльозу по мапі витру —

Ой, з’явилась річка Хитра!

Треба мапу намочить —

от вона і заблищить!