Приходиш до мене

Приходиш до мене, не мовиш нічого,

А тільки показуєш рани свої,

Смертельную блідість лиця неживого

І кровʼю забризкані шати твої.

 

Жалібні очі звертаєш на мене

І зір твій у серце вбиваєш, мов ніж,

Аж смерти обличчя грізне і студене

Я чую при собі ясніш і ясніш.

 

В душі моїй стид і розпука гуляє,

Терплю я всі муки конання,

І регіт проклятих довкола лунає,

І тріскає серце з страждання.