Посестри. Часопис №2 / Ноктюрн 

НОКТЮРН 

 

Гіацинти млосно пахнуть знову; 

сонце сіло, пломінь з небокраю 

в стрічку золоту і пурпурову 

кінчики дрібних думок вплітає... 

 

Вулиця на той час по кімнатах 

літеплом плоїлась вечорово, 

у вечірніх кольорових шатах 

з тишею вступила в злотну змову. 

 

Вже неон на вивісці не блима, 

запах квітів шкрябає у горлі, 

гілка яблунева напівзрима 

на папір пелюстя ронить долі. 

 

                                          1938 

 

NOKTURN

 

Gorzko pachną samotną jesienią
te wieczory bez Ciebie umarłe,
kiedy marzę zaplątany w jesień,
kiedy serce mnie dławi pod gardłem.

Kiedy liście żółtawym odblaskiem
spełzną na dół na ściśnięte pięście,
w mgłach daleko zagubiona radość,
w mgłach daleko zagubione szczęście.

Potem noce mnie ciszą umęczą,
myśli spali błyskawicą drżenie,
potem serce mi wydrze przymarłe
jesień w wieczór spłakany wspomnieniem.

 

                                          1938