Посестри. Часопис №4 / Вербна неділя
ВЕРБНА НЕДІЛЯ
мертві вогні над живими річками
пси що гризуться так – аж калічать!
злість що стає твердою мов камінь
злість яка тисне і злість яка личить
що там віщують дерева ранкові?
що там шепочуть похилені віти?
інколи краще битись до крові
аніж прощати або терпіти
ті що чавили і ті що казали
як говорити і що говорити
завжди ховалися в темні портали
і заповзали щурами під плити
чуєш на місяць виють гієни
чуєш від вітру скриплять риштування –
коли герої сходять зі сцени
щоб осягнути силу мовчання?
як розказати чітко і чесно
як пронести крізь усю холоднечу –
пекло земне ніби царство небесне
тиху відвагу і внутрішню втечу
пий свої трунки гризи свої лікті
погляд важкий у підбитого звіра
є хтось приречений в цьому порідді
саме на ньому тримається віра
віра яка проростає з бадилля
з темних дворів з привокзальних буфетів
віра яка виникає з безсилля
і божевілля мертвих поетів
де твоя правда де твої вміння?
мов потрапляєш у пастку зникому
а поміж тим проростає коріння
й перші птахи повернулись додому
ніби все просто ніби все вчасно –
ось вам парковка ось вам криниця…
сійся родися країно прекрасна
сійся родися
сійся родися