24.03.2022

Посестри. Часопис №1 / «Я сплю в коридорі, щоб Охоронцю легше мене боронити...»

Я сплю в коридорі, щоб Охоронцю легше мене боронити,  

Але виходжу на вулицю, бо треба робити і жити.  

Навколо весна і війна навколо.  

Садок розбитий, діти не ходять у школу.  

Я зберігаю мирні звички і мирні дрібнички.  

Дякую комусь за тихі спокійні нічки.  

Але проростає в мені, проростає  

Те,  що в усіх українцях, й воно злітає  

Духом єдиним, ненавистю і любов’ю, 

Передамо по крові те, що очищене кров’ю.  

Навіть хто з нас ослаб, хто в цей момент не встояв,  

З нами вже переміг і цей урок засвоїв.  

Ті, що прийшли з мечем по свою смертельну втому, 

Вам не втримати плечем силу цю, йдіть додому. 

Давній-прадавній дух прокидається через руїну: 

Згинуть вони, як роса, все буде Україна. 

3 березня о 05:43  

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Грицюк О. «Я сплю в коридорі, щоб Охоронцю легше мене боронити...» // Посестри. Часопис. 2022. № 1

Примітки

    Пов'язані статті

    Loading...