Читальня / Олег Соловей

Народився 21 лютого 1970, Шахтарськ, Донецька область.

     Засновник і незмінний головний редактор літературно-художнього альманаху «Кальміюс». Співзасновник Проекту актуальних дискурсів «Простір Літератури» (2016). Засновник і співредактор наукового альманаху «Стусознавчі зошити» (2016). Кандидат філологічних наук (2000).

     Закінчив філологічний факультет Донецького університету. У 1999 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості стилю новелістики Миколи Хвильового» [1].

     Жив і працював у Донецьку. Викладач, доцент Донецького національного університету імені Василя Стуса. Наразі мешкає у Вінниці - переїхав з університетом.

Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010); книг літературної критики «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і відчай» (2017), «Бич Божий» (2017), «Утрачений погляд» (2017); численних статей із історії української літератури XX століття та з проблематики сучасного літпроцесу. Засновник і головний редактор журналу «Кальміюс» (1998). Учасник літугрупування «OST» (1999), член АУП (2000); лауреат конкурсу видавництва «Смолоскип» 1999 року; лауреат премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (2009); лауреат літературної премії ім. Бориса Нечерди (2013, за збірку «Час убивць»).

Активно розробляє проблеми теорії та історії експресіонізму.

     З 2014 року живе і працює у Винниці.