01.02.2024

Посестри. Часопис №96 / Дитина і війна

Нинішній номер так чи так крутиться навколо двох непоєднуваних понять: «дитинство» та «війна». Ми, дорослі, почуваємо свою провину (адже ж мали б уберегти!) та безпорадність водночас. Що відбувається з малими людьми, чиє доростання обсаджене зусібіч тяжкими травмами? Чи досить вітальних сил усередині людського організму, щоб розгорнутися на повну, зцілитися, пройти своє життя з упевненістю в любові світу?

 

Катерина Міхаліцина у своїй поезії пише про дитячий майданчик війни зі страшними діалогами:

один каже: я знаю, як дихає пес,

коли спить, і що йому сниться.

 

другий каже: я знаю, як плакала

наша Сірушка, коли ми сідали в машину..

 

третій каже: наш Барс підірвався на міні,

я поховав його лапу в кутку города.

 

одна каже: я не люблю танцювати,

та мама водить мене на гурток,

бо так треба.

 

друга каже: мені часто сниться, що я танцюю,

я ходжу і постійно хитаюся,

мама пояснює  через контузію, може, мине.

 

третя каже: у мене більше немає мами

<...>

Як хочеться, щоб таких діалогів більше ніде й ніколи не було, але вже в оповіданні Євгенії Кузнєцової малі сільські хлопчиська з яблуками в руках, виявляється, здають яблука, щоб купити дрон для свого сільського блок-посту, і старший брат хоче трохи підрости й піти на війну, а менший боїться, що допоки виросте – війни вже не буде. Війна як наш простір і час, як стале тло покоління за поколінням – чи може бути щось жахливіше?

 

Публікуємо есей Костянтина Москальця про сни, які спершу були позначені ковідом, а тепер війною, і в тих снах він із племінником бачать армагедон над містом. Звідки це? Що за зачароване коло в нашій частині світу, котру Тімоні Снайдер означив як «криваві землі»? У відповідь на такі роздуми публікуємо вибраний есей із «Українських читань» Лешека Шаруґи у перекладі Світлани Бреславської, а також короткий опус Анни Насіловської про походження польських назв та взагалі – про слов’янський елемент на теренах Польщі.

 

Польську поезію в номері представляє Войцех Бжоска у перекладі Ростислава Кузика. А завершуємо випуск грунтовним оглядом Галини Ткачук, яка аналізує чільні нагороди в галузі української дитячої літератури цього року.

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Редакція . Дитина і війна // Посестри. Часопис. 2024. № 96

Примітки

    Loading...