Посестри. Часопис №96 / Дитина і війна
Нинішній номер так чи так крутиться навколо двох непоєднуваних понять: «дитинство» та «війна». Ми, дорослі, почуваємо свою провину (адже ж мали б уберегти!) та безпорадність водночас. Що відбувається з малими людьми, чиє доростання обсаджене зусібіч тяжкими травмами? Чи досить вітальних сил усередині людського організму, щоб розгорнутися на повну, зцілитися, пройти своє життя з упевненістю в любові світу?
Катерина Міхаліцина у своїй поезії пише про дитячий майданчик війни зі страшними діалогами:
один каже: я знаю, як дихає пес,
коли спить, і що йому сниться.
другий каже: я знаю, як плакала
наша Сірушка, коли ми сідали в машину..
третій каже: наш Барс підірвався на міні,
я поховав його лапу в кутку города.
одна каже: я не люблю танцювати,
та мама водить мене на гурток,
бо так треба.
друга каже: мені часто сниться, що я танцюю,
я ходжу і постійно хитаюся,
мама пояснює – через контузію, може, мине.
третя каже: у мене більше немає мами
<...>
Як хочеться, щоб таких діалогів більше ніде й ніколи не було, але вже в оповіданні Євгенії Кузнєцової малі сільські хлопчиська з яблуками в руках, виявляється, здають яблука, щоб купити дрон для свого сільського блок-посту, і старший брат хоче трохи підрости й піти на війну, а менший боїться, що допоки виросте – війни вже не буде. Війна як наш простір і час, як стале тло покоління за поколінням – чи може бути щось жахливіше?
Публікуємо есей Костянтина Москальця про сни, які спершу були позначені ковідом, а тепер війною, і в тих снах він із племінником бачать армагедон над містом. Звідки це? Що за зачароване коло в нашій частині світу, котру Тімоні Снайдер означив як «криваві землі»? У відповідь на такі роздуми публікуємо вибраний есей із «Українських читань» Лешека Шаруґи у перекладі Світлани Бреславської, а також короткий опус Анни Насіловської про походження польських назв та взагалі – про слов’янський елемент на теренах Польщі.
Польську поезію в номері представляє Войцех Бжоска у перекладі Ростислава Кузика. А завершуємо випуск грунтовним оглядом Галини Ткачук, яка аналізує чільні нагороди в галузі української дитячої літератури цього року.
