Посестри. Часопис №95 / «Моя бабуся, якій сьогодні 95, завжди говорила про гріх...»

Моя бабуся, якій сьогодні 95, завжди говорила про гріх: «Все, що проти людини, все, що комусь на шкоду, веде до пекла».

 

Згадую грішника Степана, який крав на тракторній бригаді запчастини.

 

Згадую грішника Василя, який щосезону копання буряків кохав нову дівку, тримаючи каблучку в кишені спортивок.

 

Згадую грішника Павла, який доливав у діжки воду, коли збирав молоко в односельців.

 

Бабуся нічого не знає про Дніпро,

розтерзане криком матері,

розбите уламками багаторічних ремонтів,

зболене стогонами із-під завалів,

понівечене байдужістю цілої нації

і тим, хто скерував ракету на багатоповерхівку,

яка болить тепер всій Україні.

 

Бабуся не знає нічого про чорне сьогодні.

 

У її світі кожен несе покуту за скоєні гріхи.

 

Той, хто натиснув «пуск»,

той, хто скерував ракету,

той, хто мовчазною згодою схвалив біду, якою щедро посіяли на другий празник Святого Василя, невже ті грішники будуть в пеклі з Павлом, Василем і Степаном?

 

Бабусю, пекло не таке, як ти описувала мені малій.

Пекло просто зараз показують по телевізору.

 

Непомітно виймаю батарейки із пульта,

бо від бабиної хати до пекла – менше тисячі кілометрів. Від баби до Бога – невідомо скільки.