14.12.2023

Посестри. Часопис №89 / Забуваю, як звучить мир

Як ми жили до війни, як зараз у тривозі чекаємо на чергове Різдво, як опинимося в ситуації миру та спокою? «Потроху я забуваю як звучить мир», – зізнається Богдана Матіяш. Ми потребуємо розмови про мир, як і потребуємо розмови про воєнні злочини.

 

Вірш Богдани звучить справді тривожно й загадково в час, коли ми вкотре перетинаємо календарну межу:

сумно і дивно стільки всього перемінилося
не змінилися тільки стрижі вони й далі вільно собі летять
в’ються у небі в його вишині висвистують і співають
один каже буде дощ другий сміється дощу не буде
 
падає з дерева ще не достиглий абрикос
знов чути вистріл потроху я забуваю як звучить мир
і як поміж пальцями м’ятою пахне тиша 

Проблема, породжена не лише воєнним контекстом, боляче б'є по тілі нашої загубленої в словах історії – це проблема промовленості, досказаності, озвученості, оповідності. Остап Сливинський підкреслює в есеї «Поранена мова. Як війна змінює повсякденне мовлення і літературне письмо»: «Огорнута недомовленістю і мовчанням, спільнота дезінтегрується, слабшає її здатність до опору. І навіть коли все лишається в минулому, коли про злочин уже можна говорити, свого часу замовчане так і не знаходить слів – через задавнений сором і страх ретравматизації. Не озвучений жертвами і свідками, злочин лишається непокараним». 

 

Інтерв'ю з Євгеном Положієм зосереджене навколо його нової книжки, написаної під час перебування на резиденції Інституту літератури і щойно виданої «Віватом». У номері ми публікуємо наступний уривок із цього роману.

 

У передчутті Різдва пропонуємо вашій увазі польські колядки (як народні, так і авторську на вірш Францішека Карпінського) – у перекладі Наталії Бельченко: 

Втиснулися перегодом
В стайню і царі-магнати,
Пронесли поміж народом
Смирну, золото і ладан.
Бог змішав невипадково
Їх з селянськими дарами,
Стало Плоттю вічне Слово
І жило собі між нами.

Польський поет Пьотр Лямпрехт був із візитом у Києві, Ірпені та Бучі, поетична книжка цього автора в перекладі Юрія Завадського рік тому вийшла за підтримки Інституту Літератури. Презентація збірки Лямбрехта в Україні відбулася завдяки організаторським зусиллям Юлії Бережко-Камінської.


 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Редакція . Забуваю, як звучить мир // Посестри. Часопис. 2023. № 89

Примітки

    Пов'язані статті

    На нас потужно позначилась історична аномалія. Розмова Вʼячеслава Левицького з Адамом Лешкевичем

    Втіха для перекладача – натрапити не лише на чужі цікаві тексти, а й на автора, котрий імпонуватиме тобі як особистість. Такий висновок не випадковий. Справді, нещодавно я переклав поетичну збірку Адама Лешкевича «Apokalipsa psa», з якою український читач має змогу зустрітися завдяки краківському Інституту літератури й тернопільському видавництву «Крок». Працювалося легко й натхненно, зокрема тому, що ми з Адамом ровесники, маємо суголосні житейські переконання, обидва полюбляємо іронізувати у віршах і не цураємося рим. Про секрети поетичної творчості, проблеми з окресленням нашого покоління, а також світ, що надихає попри все, ми й вирішили поговорити у звʼязку зі спільною книжковою прем'єрою.
    Читати повністю
    Loading...