Посестри. Часопис №83 / «Ось іду по рейці і хитаюсь...»

Ось іду по рейці і хитаюсь.
Чи дійду до краю, чи впаду,
Ліс ліворуч, мов зелений заєць,
Задивився на мою ходу.

 

Десь далеко одинокий коник
Пісню травам і лісам згадав:
Наче гасне дерев’яний дзвоник,
Наче спить і падає вода.

 

Скільки днів любилося з ночами,
Розтавало вранці у вікні,
Скільки птиць летіло над полями,
Не верталося до мене уві сні.

Я іду по рейці і хитаюсь,
Чи дійду до віку, чи впаду.
Ліс спинивсь. Ліс, мов зелений заєць,
Задивився на мою ходу.