Посестри. Часопис №77 / Пейзаж із псом

Я бачу, як вони збираються:
на зеленій траві – чорні лялечки пакетів,
жуки валіз, коробки зі склом.
Горіх і собі запаковує листя.
Ти не бачив довіри?
Здається, була десь на дні.
А куди ти поклала сміх?
Глянь в аптечці.
Вирішив не брати легкість?
Зовсім забув! Он вона під стелею. Запакуєш?
Уже в авто хтось схопився:
А любов? Ми не забули любов?
І після запалої тиші
кожен добирається до своєї сумки серця.
Є! Вона на місці.
Тільки пес вдихає ці дими і, мабуть, знає,
що шукати її тільки там не варто.
Біжить за сорокою, нюхає равлика, ловить коло.