Посестри. Часопис №69 / Монастир у Молброні

Хто я для тебе, хто, вітчизно,

навіть бог, опертий на стовбур в’яза, скрушно

відвертає голову, бо все, що забирає пам’ять,

летить у вогнище, немов книжки, в яких Бордо

в зловіснім сяйві хапає мацаками міщанства

поетів-початківців. Син жалоби, бо хто

в стражданні леткі справляє собі шати, вдаючи  

поборника правдивого знання. Розкіш ясності,

в якій купається прискіпливість юнача

до дрібниць, адже сади прирічні притягують святих.

Столяр, рука якого ніколи не здригнулась

підносячи сокиру, бо він є другом

божевільних і ненавидить Гегеля. А Гегель, попри

уявлення людей із Тюбінгена, живе не тільки

з продажу швейцарських золотих годинників, а й

убиває розум.