Посестри. Часопис №68 / Пісня ІІІ (із першої книги)

 

Дзбане мальований,

Дзбане полив’яний,

Сльози несеш нам чи втіху сп’яніння,

Чвари, чи злагоду, чи сновидіння, –

 

Хай вин не знаємо,

Що наливаємо, –

Будь під рукою, схиляйся до кварти,

Гостям на втіху, на сміх і на жарти!

 

Для всіх принадою

Був ти й розрадою,

Люди розумні й філософи давні

Часом туманили голови славні.

 

Злагідниш кожного

Й вельми вельможного;

Мудрих таємні і вчинки, і справи

Викрити вмієш ти, дзбане лукавий.

 

Тішиш надією,

Зваблюєш мрією,

Бідний з тобою відважним як стане,

То геть, королі і панове гетьмани!

 

Будь же міцнісіньким,

Повним, цілісіньким,

Бо не покину тебе до світання,

Поки не згасне нам зірка остання.