Посестри. Часопис №63 / |||стокротки|||

мої любі стокротки

відчуваю ваш страх у тривожні ці дні

 

зізнаюсь

 

я також боюся що крім трави вас не буде кому захистити від гусені й від усього що може зламати зім'яти чи затоптати вирвати вас із коренем спопелити

 

боюся очі заплющувати навіть кліпати

ще більше боюся коли небо затягують хмари

як надходить ніч то стає зовсім страшно

 

але ж боятися так само природно як радіти і жити

й так само природно як в'янути й гинути

навіть осокорину зламали то що говорити про нас із вами

 

мусимо тут домовитися мої любі стокротки

що будемо пам’ятати ви про мене а я про вас

 

так і вціліємо