Посестри. Часопис №58 / Потоки непам’яті

Не вдасться проковтнути цей світ без болю: дно, яке здавалося твердим, виявляється лише багнюкою, під якою чергові й чергові шари природи людської. І ми забуваємо, і це забування також виявляється частиною нашої природи, котрої нас так багато літ позбавляли, що ми й самі готові її позбутися, але ніяк.

Анна Фрайліх у вірші «Дитячий зал в музеї жертв Яд Вашем у Єрусалимі» дуже яскраво й боляче будує ситуацію емоцій після винищення: «де їхній хлопчачий слід / дощем розмили потоки непам’яті /  а повернулися сюди / відлунням своїх імен». У випуску публікуємо велику добірку віршів поетки в перекладі Василя Махна. Поетичну лінію продовжує Юлія Стахівська: екопоетичними замальовками творить цілий контекст алюзій, що самі по собі стають емоційним краєвидом.

Ми продовжуємо публікацію есеїв Станіслава Цалика про видатного режисера Міхала Вашинського та фрагментів першого тому «Української трилогії» Юзефа Лободовського «Очерети». І водночас повертаємося до проблем синтезу мистецтв і міжвидових трансформацій, над якими роздумує дослідниця Катажина Шевчик-Хааке на прикладі доробку Збіґнєва Герберта.