Посестри. Часопис №55 / Йди з Богом!

1 

Хтось там колись там став перед порогом 

І хліба просив – голоден... 

А ситий того зрозуміти не годен: 

Йди собі з Богом! 

 

2 

Він і пішов за нові видноколи, 

Тяжко зітхнувши: 

«Що вдію – не знати, та не верну вже 

Сюди ніколи...» 

 

3 

Роки минули, полегшало з хлібом – 

Він далі вірний дорогам; 

До паралітика ксьондз іде з Богом – 

Він собі слідом. 

 

4 

Йдуть – не один їм дорогу тлумачив 

(Парафія тут велика), 

Прийшли аж під хату того чоловіка, 

Де він жебрачив... 

 

5 

Тож в дім не зайшов, а вкляк на порозі 

І молить: «Всевишній Боже! 

Змилуйсь над ним, він не мав тоді, може: 

Хто ж – все у змозі?..» 

 

6 

Більш не повім, щоб не лякати марне – 

Згадати хіба годиться, 

Що се – не є вигад якогось провидця, 

Бо – надто гарне!