Посестри. Часопис №5 / Чорнобаївка

ЧОРНОБАЇВКА

 

Опісля війни заведу собі кицьку

(щоб тільки на грудках – піщаний беж,

щоб колір і норов – зухвало-таврійські)

й назвý Чорнобаївкою, авжеж.

 

Різка, хоч ласкава (мов пісня стрілецька!),

одразу покаже натуру свою,

якщо Чорнобаївці підвернеться

котрийсь недорікуватий кіт Баюн.

 

Загрузнуть у розпачі сили ворожі,

бо сонячний ніжитиме курок

вона, із опорного пункту лоджії

цілячись на ДРГ ворон.

 

Відчує, коли потепління нагряне:

дощі, наче вражі кістки, хрускотять

і живлять неспішно ростки валер'яни

при східцях покинутого укриття.