09.02.2023

Посестри. Часопис №45 / Трен І

Гераклітові всі сльози та ридання,
Сімонідові плачі та нарікання,
Всі на світі і зітхання, і турботи,
Вболівання, всі жалі і всі гризоти,
Геть усі до мене разом завітайте 
Та оплакувати доню помагайте.
Смерть неправедна негадано-неждано
Розлучила нас з утішницею рано!
Так і змій, коли гніздо уздрить у гаї, 
Солов’ят малих пожадливо ковтає, 
І щебече бідна мати у розпуці,
З горя кидається вниз, але зміюці 
Не страшна нещасна пташка слабосила,
Бо її саму рятують тільки крила!
«Марне плакати», – подумає хтось, може.
Що ж не марно в цьому світі, милий Боже?
Все ж бо марне! Ждем на краще без кінця ми,
А життя нас гнобить, водить манівцями!
Що ж бо легше: жити в смутку вже, та й годі,
Чи боротись, не піддатися природі?

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Кохановський Я. Трен І // Посестри. Часопис. 2023. № 45

Примітки

    Loading...