Посестри. Часопис №41 / «часом треба дозволити собі розплющити очі...»

часом треба дозволити собі розплющити очі

вдихнути видихнути і просто подякувати

 

подивитися на того кого любиш чистим поглядом

прийняти його чистим серцем сказати

ти навіть не знаєш який ти великий дар для мене

який ти прекрасний коштовний самоцвіт

не уявляєш скільки крізь тебе проходить світла

скільки сонячних променів заламується об його грані

 

і коли так дозволиш собі говорити серце радітиме

серце тріпотітиме як пташка від щастя й від радості

 

мій самоцвіте моя коштовносте притулена до серця

в малих долоньках моя оксамитна любове

моя радосте й пісне квітко троянди

я багато не знаю але знаю що ти

коштовний і ніжний ласкавий і тихий серцем

знаю що серце твоє прекрасне і чисте

що ти – дар