Посестри. Часопис №32 / «цей Вісли золотий рукав...»

цей Вісли золотий рукав

і ти, який мене стискав

але ніколи був не поруч

 

і дощ, що сипався згори

такий холодний, хоч умри

такий, який не проговориш

 

годинник бив

хрестом у брук

і вибивав нам час із рук

навкруг лишаючи безчасся

щоб той хто є таки почався

 

щоб Краків Краковом не став

щоб Вісли золотий рукав

здригнувся і перевернувся

 

щоб дощ, який згори летів

лишаючи життя і пів

не повернувся

 

16.12.2021