Посестри. Часопис №30 / «я провалювався ще глибше…»

я провалювався ще глибше

мурахи повзали моєю щокою

я зруйнував їхнє гніздо

й мусив за це заплатити

 

я провалювався й згадував мимоволі те

що мене досi лякало найдужче

 

розпач родичів якi злетілися до знеможеного дідуся

як мухи до глибокої рани

(входу до пекла тіла)

намагаючись її зализати

 

поїздка через пів села

на величезній вантажівці газівників

(покатайся Богданчик

[побійся поридай])

один із перших розмитих спогадів

запилена кабіна

мутне скло

пелена сліз

 

або й падіння з колеса тої вантажівки за декілька днів потому

один iз перших шрамів

який ношу досі

 

я провалювався глибше ще глибше

той тиснув обома руками на голову

ритмічно

знову

ще

ще

 

я зруйнував їхнє гніздо

i відчував як вони зализують мій шрам

що вже тоді встиг стати давнім

ніби досліджують природу мого страху

 

 

я віддубасив того вже підлітком

вже зовсім з іншої причини

але коли усвідомив

що потрапив носаком черевика йому в голову

мене лизнуло лячною хвилею радостi