Посестри. Часопис №30 / «хрещений був більшим від слона…»
хрещений був більшим від слона
коли завалював на плечі цілу копицю сіна
й ніс її від ольшини на вижки
тато клепав косу
наче бив у дзвін
примушуючи цілий куток здригатись
така прекрасна могутність
такі зусилля
завзяття запах поту і літа
повітря тонке
наче лезо коси
куди все поділося з тої шухляди
мантачки
важкий молоток для клепання
їхні старі електробритви
два Харкова й зламаний Харків
може на вижках вкрилися хмарами сіна
поряд з радянськими журналами
а може покрали злодії
разом із вилкáми й граблями
разом із татовими дзвонами
від корови лишилася біла пляма (на морді) в пам'яті
а сиваво-зелені хмари лежать і досі
цiле горище трухлявих мадленок
aле хто ж здатен украсти цей спогад:
хрещений так міцно стискав краї простирадла з сіном
ніби він міг усе
