Посестри. Часопис №27 / Про рівність і справедливість
Думка полине крізь часу покрови,
В образи давні пов’ється, мов зілля,
Що по камінню старої будови
Стеле розлоге пагілля. —
крізь час промовляють до нас ті, кого ми бачимо першопрохідцями наших мов, культур, національної свідомості та національної впевненості. Романтизм для української й польської літератур став одним із найпотужніших етапів розвитку літератури і мови. Не можемо применшувати здобутків попередніх епох — сила відродження в польському письменстві, як і потуга бароко в українському, є очевидним фундаментом, до витоків і досі нерозкритого потенціялу якого ми ще не раз повернемося.
Поети-романтики стали світочами української та польської літератур, водночас сформувавши бачення літературних мов. Самі особи поетів втілювали дух свого часу: це суперечливість національного й локального, пошуковий характер особистого словника, автентичність тематики та крос-культурний формалізм. Великі поети Адам Міцкевич і Тарас Шевченко стали іконами культури, наша ж справа — повертати їм справжні людські обличчя.
У цьому випуску ми вперше сягаємо по літературний романтизм, тож маємо за честь представити добірку віршів Юліша Словацького у перекладах Євгена Дроб’язка. Про цього непересічного перекладача й поета окремо розповідає нарис Артура Рудзицького.
У свою чергу, перекладач Віктор Гуменюк пропонує фрагмент із драми «Дзяди» Адама Міцкевича — вірш «Упир». Цей текст є хрестоматійним, проте мало відомим українському читачеві. Ми щиро сподіваємося, що невдовзі польська література якнайширше буде преставлена в українському просторі та навчальних програмах, а відтак стане набутком усіх, хто відкриється до такого важливого українсько-польського культурного діалогу.
Образ українського романтизму чудово передала в своєму есеї Тетяна Трофименко, адже це не лише літературний напрямок, а відповідь попередникам, вибух тогочасності та джерело натхнення для сучасників. Наприклад, для Сергія Жадана й Наталки Білоцерківець. А про досвід «особистого» Шевченка говорить Ірина Славінська: «Що зробило Шевченка і моїм Шевченком теж? Розповім декілька сюжетів...» Так виглядає непростий шлях до класики кожного з нас. «Шевченко — це про рівність і справедливість», — говорить авторка.
