08.09.2022

Посестри. Часопис №24 / Вона не плакатиме

«Вона не плакатиме», — промовляє вірш Катерини Калитко. «Хай спробує хтось розлучити нас», — рішуче відрізає вірш Аґати Яблонської. «Виклик потрібно прийняти», — проказує вірш Юстини Барґельської. Жіночі голоси в цьому номері переважають, і — вражають. Хай якими не були би алюзії та ілюзії, що їх будують вкрай різні вірші поеток, яких маємо за честь репрезентувати в цьому випуску нашого часопису, вони однаково сильно відлунюють в пустці нашого чекання й галасі нашої діяльності.

 

Для розуміння напрямку, в якому розвивається сучасна польська поезія, варто заглянути до літературознавчих опрацювань. Доробок покоління, яке в ці дні особливо активне в літературному житті, це покоління «осмілілої уяви», про нього йдеться у статті Марціна Южисти: «Сенсом вірша в цьому випадку є напруга поміж реальністю та нереальністю, постійне балансування на межі. Амплітуди цих коливань — різні. Зіткнення реальності та уяви лише посилює роль другої».  

 

Про свій досвід війни та перебування в дружній Польщі розповідає в есеї Євгенія Завалій: «Польща стала для нас не просто прихистком, а місцем, де ми можемо отримати безумовну підтримку тільки тому, що ми українці. Це важливо й цінно знати, що це не лише наша війна».

 

У випуску ми продовжуємо публікувати есеї Олександра Бойченка (трагікомічна історія вуйка, який хотів вступити до партії) та рубрику для школярів: цього разу маємо оповідання про дослідження картоплі, на яку саме час.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Редакція . Вона не плакатиме // Посестри. Часопис. 2022. № 24

Примітки

    Loading...