Посестри. Часопис №228 / «перекотиполе котись котись...»

перекотиполе котись котись

повернешся додому колись колись

а поки вітер дуй дуй

ближче до полів і доріг

 

там соняхи ростуть ростуть

там трава і реп'яхи

там дерева і тінь тінь

там яблука стиглі

падають в обійми землі

 

перекотиполе котись котись

все буде колись колись

вітер дуй дуй

на траві ікони малюй малюй

 

птахи

на териконах

сидять сидять

чекають початок кінця вірша

чекають коли прийде прийде

холод і дощ

який змиє усе

і всіх

 

перикотиполе котись котись

все повернеться колись колись

тільки дивись не зачепись

біля дороги за кущ за кущ

 

перекотиполе дивись дивись

сонце сходить дивись дивись

вітер дуй дуй дуй

на траві ікони малюй малюй

 

лий

зливо

лий

 

змий

мене

змий

 

яблуком стиглим стиглим

в обійми землі землі

ніби з дерева

я впаду

впаду

 

перекотиполе котись котись

повернешся додому колись колись

 

26.08.2024